Жінка року 2025

Грудень видався щедрим на емоції. Коли отримуєш другу нагороду за один місяць, всередині з’являється тихе, але впевнене відчуття: «Я все роблю правильно». Це як внутрішній компас, стрілка якого вказує, що обраний шлях вірний, хоч і не завжди легкий. Ця відзнака - «Жінка року» - змусила мене згадати слова однієї з найвпливовіших жінок в історії, Маргарет Тетчер. Її фраза давно стала моїм кредо:

«Якщо хочеш, щоб щось було сказано — попроси чоловіка. А якщо хочеш, щоб щось було зроблено — попроси жінку!»

Сьогодні ці слова звучать для мене по-новому. Дивлячись на українських жінок, я розумію: ця цитата наче писана про нас і для нас. Сучасна українка - це та, хто не витрачає час на зайві розмови. Вона діє. Вона тримає небо над своїми дітьми, керує бізнесом, волонтерить і при цьому залишається Жінкою з великої літери. Неймовірною, сильною, красивою. Але жоден успіх не буває сольним. Стоячи на сцені з нагородою в руках, я чітко усвідомлювала: ця статуетка належить не тільки мені.

Я хочу висловити безмежну вдячність моїм опорам, моєму надійному тилу - Юліані та Вікторії. Ви - ті люди, завдяки яким моя робота виглядає саме так. Ваша професійність, підтримка та вміння бути поруч у найскладніші моменти - безцінні. Це наше спільне досягнення.

Окремо хочу сказати про атмосферу. Церемонія проходила в Чернігові. У бомбосховищі. Здавалося б, холодні сірі стіни підземелля мали б пригнічувати. Але сталося навпаки. Я неймовірно пишаюся Черніговом і організаторами, які створили це диво. Захід був настільки теплим, щирим і сповненим життя, що ми просто забули, де знаходимось. Це ще один доказ простої істини: не стіни прикрашають місце, а люди.

Коли навколо такі люди - світлі, незламні, талановиті - будь-яке бомбосховище перетворюється на палац. Бо світло ми носимо в собі. Дякую за це визнання. Працюємо далі. Діємо. Перемагаємо.